Привіт! Сьогодні хочу розповісти одну цікаву історію, яка зі мною сталася. Нещодавно я зацікавилася фотографуванням. Прочитала книгу про цифрову фотографію, надивилася відео. Переді мною постало питання: а що саме знімати – їжу, предмети, пейзажі, рослини чи тварин? Ну оскільки в мене є свині і мені дуже цікаво за ними спостерігати, я вибрала тварин.
Перші мої години, проведені в засідці, були на диво вдалими. За дві години в мене вийшло ось таке.
Але фотографувати одних тільки свиней швидко набридає. Коли я йшла по стежці додому, то завернула в сарай, аби лишити каримат. Коли я переступала поріг, почула як щось швидко-швидко поповзло. Мене зі страху аж перегнуло, я подумала що це змія (тоді я дуже їх боялася). Але я не з боязких, тому вирішила піти подивитися. Це виявилася маленька ящірка! Точніше ящур. Спочатку я хотіла його злапати, але потім передумала. Я зрозуміла, як мені пощастило! В ящура буде справжня фотосесія! Потроху підходячи до нього, я налаштувала камеру на максимальну величину. Трохи терпіння – і вийшли справжні шедеври!
Мені закортіло потоваришувати з ним. Звісно, в мене ще не було такого досвіду. Я розуміла, що просто зловити його та напудити, – означає назавжди порвати з ним стосунки. Отже, поставало питання: як його приручити? Я читала статті в інтернеті, але там було тільки як злапати ящірку. Тому я вирішила написати статтю та розповісти про власний досвід.
Почалася справжня пригода! Я покликала своїх друзів із села. Мабуть, люди, які проходили повз нас, думали що ми божевільні. А й справді, як не подумати, коли п’ятеро дітей стрибають в повітрі, плескають в долоні, повзають з банками по траві? Насправді ми просто ловили комах. Коли ми наловили їх повні дві сірникові коробки, вирішили подати частування господареві сараю. Знаючи про вподобання ящірок грітися на сонечку, знайти його було не важко. Він вигрівав свою спинку. Просто біля нього ми висипали дві коробочки комах. І це була моя поразка. Не можна, як я потім збагнула, викидати щось перед ящірками, бо швидкі рухи дуже діють на їхню нервову систему та полохають їх. Моїм друзям набридло мені допомагати, і мені довелося все робити самій. Три дні підряд я ловила та ставила біля ящурової хатки трохи комах. Щоразу, коли я пізніше приходила, їх уже не було. На четвертий день, коли я принесла чергову порцію комах, ящур сам виліз до мене! Моє перебування анітрохи його не злякало. Він з’їв усіх комах, а потім підійшов до мене! Коли ми наспілкувалися, він дав мені поставити біля себе квіти та зробити ще кілька кадрів.
Ящура я назвала Фотік. На честь цифрової фотографії! Але привчити його до свого імені не так то й просто. Я вирішила потренувати його, як собачку. І, на мій подив, це спрацювало! Щоразу, коли я бачила його, я казала: «Фотік». І щоразу, коли він до мене після того підходив, отримував павучка. Звісно, це все було не так швидко, як з собакою, але все одно спрацювало. Ще одна смішна деталь: коли мій Фотік нічого не розумів, я ставила його біля електричного пастуха, сама йшла до свиней, та кликала їх по іменам. Уявіть, людина та чотири свині тренують одного ящура! Після довгих тренувань Фотік нарешті навчився відкликатися на своє ім’я.
Ми дружимо досі. Коли я його кличу, він виходить з-за сараю. Тепер всі ящірки – мої друзі! Ці тваринки дуже корисні. Вони ловлять майже всіх паразитичних жуків. Щоправда, павуками теж ласують.
В них є дуже цікаві родичі – медянки. Багато людей думають, що це змії. Але насправді це просто безногі ящірки! Їх відрізнити дуже просто: вони грубі, короткі та завжди темно-сині. Ніколи не вірте байці, що в медянки чорна отрута. В неї взагалі немає отрути! Вона може вкусити так само, як ящірка, щелепами! В них навіть немає зубів. Не бійтеся їх!
Якщо у вас на городі з’явилися ящірки або медянки – не проганяйте їх! Вам не потрібно буде обприскувати свої рослини від паразитів!
Мені приємно було поділитися досвідом, наразі все. До побачення!
One Comment